Низка депутатів від ОПЗЖ і «Слуги народу» просили надати їм охорону за державний кошт. Відповідні прохання були оформлені як депутатські звернення. І хоча таке право за народними депутатами закріплене законодавством за умов «наявності загрози життю чи здоров’ю», самі депутатські звернення не є публічними, адже не реєструються в апараті Верховної Ради. Журналістам «Схем» вдалось отримати доступ до численних листів парламентарів, про що вони розповідають – у розслідуванні «Чого хочуть депутати».
У грудні 2019 року народні депутати від «Опозиційної платформи – За життя» колективно просили надати державну охорону – для 11 депутатів, а саме для Нестора Шуфрича, Тараса Козака, Василя Німченка, Юрія Загороднього, Олександра Колтуновича, Олега Волошина, Сергія Дунаєва, Вадима Столара, Ігоря Абрамовича, Наталії Приходько та Олександра Пономарьова.
Пояснювали це тим, що в ЗМІ були поширені відомості про начебто протиправні дії СБУ, які «спланували і здійснюють незаконні оперативно слідчі дії» щодо депутатів. І спецслужба, відповідно до листа депутатів, буцімто взялася до «залучення національно-радикальних угруповань».
Один із підписантів звернення Олександр Колтунович, для якого також просили надати охорону за держкошт, розповів, що хоч і не поділяв таку ідею, але підтримав її.
«Колективне звернення, здається, готував Ренат Кузьмін в рамках однієї ситуації. Воно вже не актуальне. Тоді були ризики, як кажуть, життю і здоров’ю людини. І все. Але я думаю, це не суттєва проблема, тому що в нас низка державних службовців дійсно мають таку опцію. Тоді стояло питання. Я, чесно кажучи, не розділяю таку точку зору, але в межах того, що подавали депутати фракції – безумовно, я виконую рішення фракції», – сказав парламентар.
Ще один нардеп від ОПЗЖ Олег Волошин, який поставив підпис під цим колективним зверненням, пояснив: «У мене немає охорони. Але в принципі, поки в Україні є розгул безкарності тих, хто вчиняє напади на людей інших поглядів, незалежно від того, чиї це погляди, охорона інколи була б непогана».
У СБУ на прохання «Схем» зазначену у зверненні нардепів інформацію не прокоментували.
Прохання про охорону за держкошт також двічі надходило від депутата зі «Слуги народу» Євгенія Шевченка. Вперше – у жовтні 2019 року, невдовзі після участі нардепа у російському політичному ток-шоу. Шевченко направив листа на ім’я президента України Володимира Зеленського, в якому розповідав, що на його адресу почалися численні погрози «зі сторони радикально налаштованих націоналістів та інших невстановлених осіб».
«Були люди, які писали в соцмережах різні погрози. Конкретно я вам навіть скажу, як було: «відправимо тебе до Бузини», отак. Ну, зрозуміло, що ті, хто писали – це якісь були підставні особи», – розповів журналістам «Схем» сам Євгеній Шевченко.
Вдруге депутат просив держохорону у червні 2020 у листі на ім’я керівника офісу президента Андрія Єрмака із позначкою «терміново». Він це пояснював, зокрема, тим, що на засіданні парламенту наголосив на необхідності звільнення міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Потім, за його словами, почався «неправомірний тиск та протиправні посягання». Але охорону, за словами нардепа, йому так і не надали.
«Схеми» звернулися до МВС з проханням відреагувати на закиди депутата зі «Слуги народу», озвучені у листі. Телефоном директор Департаменту комунікації МВС Артем Шевченко розповів, що вважає такі скарги «надуманими».
Для виконання своїх повноважень депутати наділені низкою інструментів, серед яких – право надсилати в різні держустанови звернення, на які їм зобов’язані дати відповідь. Проте дізнатися, чим цікавляться депутати-автори звернень, практично неможливо, оскільки такі їхні листи ніде не публікуються. Навіть у Верховній Раді не ведуть їхнього обліку, йдеться в розслідуванні.
Журналісти «Схем» зробили запити до держустанов і попросили їх надати доступ до депутатських звернень, які до них надходили. Так журналістам вдалося отримати та проаналізувати цілий масив непублічних звернень українських народних обранців. У листах депутати серед іншого цікавляться можливістю в’їзду в Україну російських артистів, які підтримали окупацію Криму Росією, скаржаться на «непривітні» дії митників чи прикордонників щодо них самих, їхніх родичів чи помічників.