У столиці Вірменії Єревані відбулася чергова масова акція протесту проти прем’єр-міністра Нікола Пашиняна і його уряду з вимогами їхньої відставки.
Виходити на вулиці на знак протесту закликав вірмен колишній прем’єр Вазґен Манукян, який очолював перший уряд Вірменії після відновлення незалежності в 1990–1991 роках і якого опозиція до нинішньої влади хоча поставити на місце Пашиняна.
«Або ми позбудемося їх, – сказав Манукян демонстрантам, маючи на увазі нинішню владу, – або ми втратимо Вірменію».
Учасники протесту, дехто з яких ночував у наметах під будівлею парламенту, відтак пройшли до будівлі президентської адміністрації й до резиденції Пашиняна. Після обіду опозиція зустрічалася з президентом Арменом Сарґсяном, який заявляє, що не підтримує ніякої з політичних сил.
Становище в Вірменії загострилося попереднього дня, 25 лютого, після колективної заяви Генерального штабу Збройних сил і чільних військових командувачів із вимогою відставки Пашиняна; прем’єр назвав це «спробою військового перевороту». І його прихильники, і супротивники провели кількадесятитисячні демонстрації в різних частинах центру Єревану. Але врешті далі від заяв від військових до інших дій наразі не дійшло.
Пашинян заявив тоді, що після заяви військових усуне з посади начальника Генштабу Оніка Ґаспаряна, і подав президентові прохання підписати указ про це. Але Сарґсян заявив, що, за Конституцією, має на розгляд питання три дні. 26 лютого пресслужба президента повідомила, що голова держави планує зустрітися з Ґаспаряном, щоб «подолати напруженість і знайти мирний вихід із ситуації, що склалася».
Манукян та інші опозиціонери з 25 лютого мітингують біля будівлі парламенту, але ні 25, ні 26 лютого їм не вдалося домогтися скликання позачергової сесії Національних зборів, яка, на їхню думку, мала б усунути Пашиняна з посади і призначити позачергові парламентські вибори.
Протести проти Пашиняна і його уряду, які останніми днями знову наростають, масово спалахнули після поразки Вірменії в останній війні з Азербайджаном за Нагірний Карабах. Тоді 44 дні боїв завершилися в листопаді 2020 року угодою про припинення вогню, укладеною за посередництва Росії. Супротивники Пашиняна звинувачують його в цій поразці, він відповідає, що не мав іншого вибору, даючи зрозуміти, що інакше поразка була б іще тяжчою.