У Єревані на тлі протестів кілька десятків людей атакували офіс служби Радіо Свобода

У Єревані рано вранці 10 листопада близько 40 людей атакували офіс Вірменської служби Радіо Свобода. У місті тривають заворушення, викликані підписанням Вірменією за посередництва Росії угоди з Азербайджаном про припинення бойових дій у Нагірному Карабасі.

Натовп намагався увірватися в офіс, називаючи службу РС «зрадниками» та «турками».

«Ви несете відповідальність за загибель моїх друзів (в Нагірному Карабасі, – ред.)», – заявив один з нападників. Інші заявляли, що хочуть знищити комп’ютерні сервери, щоб змусити журналістів не виходити в ефір.

Виконавчий продюсер вірменської служби RFE/RL Артак Амбарцумян сказав, що в одному з цих людей він впізнав Герасима Варданяна, члена Вірменської революційної федерації (Дашнакцутюн), однієї з майже двох десятків політичних партій, які вимагають відставки прем’єр-міністра Нікола Пашиняна.

Амбарцумян повідомив, що ці люди намагалися виламати двері офісу і напали на нього і оператора.

Протестуючі у Єревані також штурмували урядові будівлі і парламент. Невдоволені припиненням бойових дій на захист Нагірного Карабаху як фактично вірменської території ввірвалися поночі в будівлю уряду країни, а потім і в будівлю парламенту в іншому місці центральної частини міста і почали трощити обидва приміщення. За повідомленнями, при цьому побили й спікера парламенту Арарата Мірзояна, якого довелося доправити до лікарні. Протестувальники хочуть дістатися й до дому Нікола Пашиняна, вимагаючи негайної відставки влади країни і звинувачуючи її у «зраді».

Раніше в ніч на 10 листопада стало відомо, що Єреван, Баку і Москва уклали тристоронню угоду про зупинення бойових дій у Нагірному Карабасі. При цьому Пашинян, який першим повідомив про угоду, зокрема, заявив, що це рішення «важке» і «неймовірно болісне», але ухвалене «в результаті глибокого аналізу воєнної ситуації і оцінки позиції людей, які найкраще її знають». Як стверджував вірменський керівник, «це не перемога, але й поразки не буде, поки сам себе не визнаєш переможеним; ми ніколи не визнаємо себе переможеними». «Ми боролися до кінця, і ми переможемо – Карабах встояв», – твердив Пашинян.

Домовленість, за повідомленнями, передбачає, серед іншого, що вірменські й азербайджанські війська залишаються на наявних позиціях і припиняють вогонь, а наступними днями вірменські сили повертають Азербайджанові повний контроль над захопленими ними територіями поза межами колишньої Нагірно-Карабаської автономної області, натомість так званий Лачинський коридор – автомобільна дорога, що поєднує центр Нагірного Карабаху з Вірменією – залишиться незаблокованим. Цей коридор і лінію контакту сторін мають контролювати миротворчі сили.

При цьому Москва відразу повідомила, що ці миротворці мають бути російські, так само контроль за транспортними зв’язками сепаратистського регіону мають наразі тримати російські прикордонники. Про те, що в дотриманні миру мають брати участь і турецькі миротворці, в Кремлі не згадували.

Крім того, як повідомляють, до Нагірного Карабаху мають повернутися внутрішньо переміщені особи (зокрема, з захопленої вірменами території були змушені втекти всі азербайджанці за національністю) під контролем верховного комісара ООН у справах біженців, сторони мають обмінятися військовополоненими й іншими утримуваними особами й тілами загиблих.

9 травня вірменські сили в Нагірному Карабасі визнали втрату стратегічно важливого міста Шуші, контроль над яким відкривав азербайджанським військам шлях на головне місто сепаратистського регіону Степанакерт, як його називають вірмени, або Ханкенді азербайджанською. Водночас це означало, що була перерізана головна з двох доріг, що поєднують центральні частини Нагірного Карабаху з Вірменією, – так званий Лачинський коридор. Перед тим Азербайджан заявляв про повернення під свій контроль десятків менших міст і сіл Нагірного Карабаху.

Нагірний Карабах – міжнародно визнана частина Азербайджану, контроль над якою (а також над частиною інших територій країни) Баку втратив був після війни 1991–1994 років і називав її своєю окупованою територією. Останнім часом Азербайджан почав воєнну кампанію за відновлення контролю над усією своєю територією і завдяки технологічній перевазі свого війська досяг значних успіхів. Але внаслідок бойових дій загинули тисячі людей, серед того й цивільних. За останні шість тижнів були оголошені вже три перемир’я, але всі вони були відразу порушені.

Росія, яка є воєнним союзником Єревану, дотепер не втручалася в конфлікт, заявляючи, що він відбувається не на території Вірменії. Туреччина, зі свого боку, постачала своїм етнічним родичам-азербайджанцям високотехнологічні озброєння, які, за словами оглядачів, і вирішили головним чином результат нинішнього протистояння.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *