Президент Вірменії Армен Сарґсян відмовився підписувати указ про відставку начальника Генерального штабу Збройних сил Оніка Ґаспаряна за поданням прем’єр-міністра Нікола Пашиняна, з яким той звернувся по тому, як Генштаб виступив із вимогою відставки прем’єра.
Як мовиться в повідомленні на сайті президента, голова держави вважає, що проєкт указу про звільнення начальника Генштабу, який йому надіслав прем’єр, «вочевидь суперечить Конституції».
Сарґсян також повторив, що «не стає на бік жодної політичної сили» і ухвалив своє рішення, виходячи «виключно з державних і загальнонаціональних інтересів».
Він також закликав Збройні сили до нейтралітету.
Пашинян у відповідь заявив, що негайно скористався своїм конституційним правом звернутися до президента з повторним таким самим поданням.
Як написав він у фейсбуці, крок президента «ніяк не сприяє вирішенню ситуації».
Сарґсян тепер у триденний термін має вирішити, чи таки підписати указ про відставку за повторним поданням, чи передати його на розгляд Конституційного суду. Пашинян висловив сподівання, що указ буде підписаний; опозиція, яка вимагає його відставки, сподівається на протилежне.
Становище в Вірменії загострилося 25 лютого, після колективної заяви Генерального штабу Збройних сил і чільних військових командувачів із вимогою відставки Пашиняна, якої вимагає й опозиція; прем’єр назвав це «спробою військового перевороту». І його прихильники, і супротивники провели багатотисячні демонстрації в різних частинах центру Єревану. Але врешті далі від заяв від військових до інших дій наразі не дійшло.
Пашинян заявив тоді, що після заяви військових усуне з посади начальника Генштабу, і подав президентові прохання підписати указ про це. Але Сарґсян заявив, що, за Конституцією, має на розгляд питання три дні. Цей термін збігав увечері 27 лютого.
Протести проти Пашиняна і його уряду, які останніми днями знову наростають, масово спалахнули після поразки Вірменії в останній війні з Азербайджаном за Нагірний Карабах. Тоді 44 дні боїв завершилися в листопаді 2020 року угодою про припинення вогню, укладеною за посередництва Росії. Супротивники Пашиняна звинувачують його в цій поразці, він відповідає, що не мав іншого вибору, даючи зрозуміти, що інакше поразка була б іще тяжчою.